Aug. 11th, 2013

mandrivnik: (вовк)
Коли ми були в Грузіі, то я писав кожен день з планшета декілька слів на велофорум про наші враження. Вирішив поділитися і тут.
Всем привет, сегодня вторая ночевка и решил черкнуть пару слов с планшета перед сном. В данный момент все наши ожидания превышены, как в плане гостеприимности, так и в плане дорог. В пути нас всё время сопровождают несколько патрулей полиции, причём один экипаж стережет даже ночью. Вчера вечером участковый принёс нам чачи, чем рисковал сорвать наш поход ввиду национальной любви к горячительный напиткам и халяве в частности. Но, к счастью грузины более спиртостойкий народ чем мы и потому коллектив после утренней фрустрации, а в простонародии бодунчика, решил повременить с возлияниями. Тот же участковый который проявил гостеприимство , а также всю ночь гонял коней от наших палаток, чтобы они истошно не ржали код самым ухом, так вот он принёс нам хачапури утром чем и начал второй не менее чудесный день.

Так вот во второй день мы одолели приблизительно около 65 пяти км можно было и больше,но дало знать о себе братание с зелёным змием, да и ещё скупили продукты,подключили связь,заехали в дворец, припеклись на солнце, повели шашлыков и солянки, побратались с половиной встречных словообильных жителей етсетера... Жители проявляют всеобщее радушие и гостеприимство, что очень радует, расправляются плечи, начинает вырастать корона, но в случае с автомобилистами это даже слегка назойливо так как каждый встречный и поперечный видя чудиков в шлемах и с фотиками все непременно считается своим долгом бибикнуть,а мы улыбаемся и машем, машем и улыбаемся. Сегодня также имели радость попробовать персик с дерева, он хоть и зеленоват,Но вполне сьедобен. Вообще растительность весьма разнообразна: здесь и инжир и мандарины, алыча и хурьма, сливы и абрикосы, персики и барбарис. Все это многие из нас имели честь впервые лицезреть растущими на деревьях, вот уж и в самом деле дети урбанизации. Начато уж я повидал всяких фруктов, а и то были два которых никогда до того не видел, одно из них дерево, с плодами вроде маленьких сливок сине фиолетового цвета размером с алычу, а второе дерево с похожими, но желтыми плодами.Ещё коровы здесь маленькие, но много гадят на отличные дороги. Дороги настолько хороши,что не побоюсь слова прекрасны:-) и спокойно можно было ехать на шосейнике или гибридике, правда может быть ещё все впереди. Короче ехали мы, а вернее плавно котились, а велика і зелена робила свою чорну гнітючу справу :-)
Еще пару моментов пока не впал в сон: в городе Зугдини , который мы проезжали сегодня, везде весели грузинские и украинские флаги, видимо скоро буде конференция или что-то в этом роде, а ещё по дороге на машине догнал наш посол или консул дядько з Житомира узнал нас по флагу гордо реющему на лениной Рок-Машине и дал свой телефон для контактов если вдруг надо будет помощь :-). Ещё по дороге встретился дед, который узнал нас по флагу и прокричал вслед. "Дякую, що прийихали, я люблю українців", - так і сказав нашою мовою.
Ну и последнее. На вторую ночь мы стали у живописной горной реки возле села Жвари повели супчик сваренный дроном, совершили омовение, и лицезрели борьбу Сааб vs велокамера, которая ни на минуту не заканчивалась на протяжении двух дней и завершилась победой последней. Закат застал Серегу в позе мыслителя окунающего непокорный кусок резины в холодные воды горной реки, и как в глазах Горлума в его глазах светилось упорство и воля к победе ...
mandrivnik: (вовк)
С самого утра погода не заладилась, ещё ночью пошёл дождь и наши сборы затянулись до часу дня. Тем не менее километраж составил 52 км и до Местии осталось 60 км. Максимальная скорость 54.6 время в пути с остановками 6 часов. Время в пути 3часа 25 минут.Максимальная точка 742 м. Минимальная 240 Набор высоты 1210 м. По дороге дороге встретили израильских туристов которые угостили кофе и конфетами чем и спасли от сильного голода. Приглашали к себе в гости, мы обещали подумать. Поужинали-пообедали в 5 часов в одном из сел. Все доесть не смогли потому забрали часть хачапури с собой. Как хачапури так и солянка были довольно острые. По дороге увидели очень много ульев и даже разжились медом акации. Вечером встали в доме на ночлег ну вернее нашли пару домов без окон и поставили внутри палатки, так как стало немного капать. Совершили омовение в горной реке звуки которого наверно слышали половина Грузии. Вообще за день довольно сильно промокли, потому развесили все сушить. Вообще красота окружающих красот не поддается описанию настолько все впечатляет. Множество мостов и мостиков, а также десятки тоннелей, извилистая дорога за каждым поворот которой открывается новый вид. Ещё совсем забыл написать про водогранилище и гигантскую дамбу которая его запирает. Автобус у не подножия казался игрушкой.

Трішки слів і вражень від учасників експедиціі.
День 4
Сергій.
Тепло, дуже тепло нас зустрічає сванетія! Краєвиди перехоплюють дихання! Весь час нас супроводжує звук гірського потоку. Сонце, небо хмари, засніжені вершини гір, завтра озеро Корульді, далі більше! З любов'ю з Грузіі

Олександр. Дуже цікаво було спостерігати за льодовиками велич яких нагадує про неосяжність гір. Дуже контрасно льодові вершини виглядають на фоні лісистих гір низини. Подорож вздовж гір це незабутнє враження про могутність і велич природи.

Олексій. 4 день у Грузіі' нема такого місця де б не було водоспаду чи
Джерела. Кращого місця я не бачив', зараз знаходжусь у Місті, привітне місце с добрим вином і дуже привітним народом як і у всій Грузіі. Дуже сподіваюся що завтра я прокинуся без головного болю від ціеіі гостинності:)
mandrivnik: (вовк)
День четвертий. За день ми проіхали 62.5 км. Наразі ми на на висоті 1425м. Почали день з висоти 670м. Набір висот 2700м. Протягом шляху максимальна висота була 1480 м. Максимальна швидкість 65 км. Середня швидкість в дорозі 14. Км на год. Протягом всього шляху були суцільні підйоми і нащастя спуски. Але краса і неймовірні пейзажі справді зачаровували. Було багато водоспадів, сніжні вершини, звивисті серпантини,підвісні містки, шумлячі потоки і декілька сіл з вежами. На вечір зупинилися в Селищі Местіа 1.5 км від центра по правому березі річки Местіа Чала. Порівнямо з доволі бідними навколишніми сілами в цьому зроблена спроба зробити туристичну інфраструктуру, тобто є і хостел і інформ бюро. А найцікавіший вигляд має поліцейська дільниця справді щось футуристичне. Ми зустріли двох велосипедистів з похилого віку з Чехіі, котрі любязно підказали де є кемпінг. В кемпінгу завдяки розвинутим лінгвістичним і комунікаційним здібностям та природному шарму довелося домовитись зупинитись в будинку зі всіма зручностями лише за 25 грн. На добу. На наступний день запланований піший вихід до льодовика Чаладі. Завтра ми побачимо вершину Чатіні 4370 метрів і власне льодовик. Info: До вершини Чатіні ще за радянських часів було прокладено більше 15 альпійських маршрутів вищоі пятоі та шостоі категоріі.

Сьогодні було закуплено 8.8 літрів вина, лишилось нічого, чекаєм ранку....

Окремо хочеться згадати епопею сааб vs камера котра не зупинялося ні на день, і здається ще й не вечір. Маю віддати належне Сергію треба від незворушно наче сфінкс сприймає всі удари долі і з фатальним виразом обличчя продовжує латати злощасні камери по пять разів на день. Щоправда оце ввечері прийняв ндцать літрів на грудь і пє за Меджибіса, добрий вечір і првлкосрчшде...

Спостереження трьох днів: Грузія краіна фордів транзит з чорними капотами..

День 5 Ну почну з головного, все добре, всі живі здорові. Одинадцята вечора за вікном рохкають поросята, Сааб клеіть латки на непокірну камеру. Сьогодні нажаль не справдилися сподівання наших товаришів і ранок декому з них видався довгим і томним. Сааб на заклики прокидатись показував кудись на йух і не вимовив ні слова поки не промочив горло. Тім том також кляв невідомих ворогів котрі невтомно підливали і підливали йому в чарчину. З горем пополам виповзли з хати, еееем тобто з кемпінгу приблизно одинадцятоі і вирушили до льодовика Челладі. Сьогодні довжина пішого треку склала 22.7 км. Що трішки більше заявлених Саабом ™та десь 6 км в одну сторону™, Пройшли ми всю дистанцію за 6 годин, рухались 4,45 год мінімальна висота 1414м. макс 1862м. Всього зроблено 24620 кроків:-) Хоч день і почався пізно, півшляху періщив дощ і поки дійшли цокотіли зубами, хлюпало в кросівках, і шморгали носом, однак, маю сказати все було не марно, оскільки, біля майже самого льодовика вийшло сонце і ми мали можливість зробити чудові світлини. Витягли прапора і мали хвилинку національноі гордості. Потім біля величезного валуна зробили привал, попили молока з хлібом і не забули пригостити собаку, котра прибилась на початку дня і йшла з нами весь цей неблизький шлях. Потім пішли назад, ну як пішли, я летів вниз немов ошпарений, бо з відеокамери на початку маршруту випала флешка і оскільки погода налагодилась, то купа народу пішла цією дорогою. Нащастя я не марно котився кубарем з гори, і таки встиг знайти флешку поки місцеві корови не наклали на неі зверху кізяків. Шкода, що не встиг помилуватися лісом, що насправді варто зробити. Ліс казковий і я дійсно вірю, що найкращі серіі Володаря Перснів треба знімати саме в Грузіі. Потім спускалися до кемпінгу, фотографували квіти і збирали полуниці. Поки я все це пишу Сааб знайшов одну дірку і встиг заклеіти ще чотири, від чого моя повага зросла мінімум вчетверо... Отже по прибуттю до табору пішли в місто до магазину, розжилися провізією до борщу, а ми з саабом зустріли трьох німецьких велотуристів, котрі педалювали на раритетній техніці десь аж з Турціі. Зайшли до інформаційного центру, але єдина баришня, що там так колоритно горлала на когось потелефону, що ми хлопці не з лякливих, але не витримали таких децибелів і вирішили прийти пізніше. Зайшли пізніше, і вийшли звідти ще швидше... Купили магнітики і пішли до табору. Ввечері був борщ і на сусідньому городі було знайдено джерело з нарзаном. Осьо попив мінералки з городу і на цьому закінчуватиму писанину, а хто читав красавчік, побачимось у наступних серіях. PS всі сплять і лиш только маалеькая маааленькая птичка решила взлететь к самому солнцу.... Лиш тихий шурхіт наждачки об камеру був чутний тийоі грузинськоі ночі..... PS 2 а ще ж будуть і фото.
mandrivnik: (вовк)
День 6
Нажаль з технічних причин не вдалося написати звіт у відповідний день, а саме через те, що пальці На руках не слухалися, а на ногах скоцюрбилися, та почнемо все по порядку. День почався як завжди з церемоніального заклеювання камер саабом,та в цей день не він був героєм дня, а Алекс котрого робота знайшла через телефон навіть на висоті в 2300 м. І він хекаючи і карабкаючись на гору пояснював підлеглому, як настроювати обладнання. Знову відступив від теми. Ранок у нас знову почався доволі нерано,бо було хмарно, та і в попередній день всі доволі непогано стоптали ноги. В цей день було заплановано сходження на озеро Корулді,Котре чогось замість заявлених 2100 і < ну десь кілометрів з 7> магічним чином опинилося на висоті в 2749 метрів, що збільшило загальний кілометраж за день до 24км. А шагомір взагалі показував космічні цифри в десятках тисяч. В цей день гору Ушба не було видно,через хмари. На верху падав сніг. Температура повітря на озерах 14 градусів С. І це все прикривало нечасими дощами. Отже йдемо ми йдемо, а за деревом дерево....а за схилом схил... І думається, а може кляте озеро вигадка, аби заманити довірливих туристів подалі в гори, а може написати додому прощальну смс? Та нарешті після ндцятого схилу ми нарешті вийшли до злощасноі зеленоі калюжі, котра була майже в зоні снігу. При цьому температура спустилася до осінньозимовоі. Двоє доброводьців на собі спробували теплоту води в озер, шокувавши своі організми і двох європейських туристів. Потім ми швиденько знищили хачапурі, що підривали мій моральний дух протягом всього підйому лише одним запахом. Швиденько пофотографувалися на фоні прапору і рушили вниз знімаючи по дорозі гірські квіти. Маю відмітити,що нам таки пощастило, бо хоч дощ і періщив періодично під час підйому, і всіх задовбало стягувати і натягати дощовики,але в другій фазі походу було доволі сонячно, що дозволило зробити гарні фото.Здавалося б на цьому і казочці кінець, а хто слухав молодець, але дорогою вниз у декого з нас сталося потьмарення і на одному з відрізків ми знайшли собі пригод на пяту точку звернувши не на ту тропу,котра через деякий час зникла зовсім лишивши нас на однині з хащами. Діти слухайтесь батьків і не робіть такого :-) Спускаючись диким лісом більшою частиною на всім відомій пятій точці лише Алекс не втрачав оптимізму і бачив міфічну тропу, він навіть знайшов слід, щоправда один:-) Нащастя тропа якимось невідомим чином зявилась хвилин через сорок пробирання хащами і все закінчилось добре, бо ми вже почали рахувати скільки нам лишилось сонячних годин і як ночуватимемо в лісі . В центрі ми зустрілися з основною частиною групм чий спуск був банальним і передбачуваним :-) ввечері до напівмертвого колективу завітали німецькі туристи. Було трохи випито, буржуям показали наші суворі Баули. Баул веломандрівка шокував інтелігентішок своіми расовими розмірами. Потім іли кавун, пили пиво,чачу, мінеральну воду з джерела, лазили через паркан, спілкувалися і врешті решт випхавши німців повирубалися спати.
mandrivnik: (вовк)
День 7
Трохи інформаціі від кепа Сааба
Местіа-Ушгулі.
Виіізд рано вранці, о 13:35. За 2 км від Местіа дорога закінчилася, почалася непривична дорога для Грузііі. Грунт в премішку з камнем та граієм. Перший перевал - Загар, висота по карті 1923 м, а насправді 1956 м. Далі спуск до 1455 м і на дистанцііі 24 км до Ушгулі набір висоти до 2055 м. По участу Местіа-Ушгулі 8 мостів.

Іншими словами якщо вчора всі були трішки мертві, то сьогодні протягом 45 кілометрів набравши два рази по дві тисячі на велосипедах з баулами мертвості додалося вдвічі:-) ну і не забуваємо про дощик який перетворив грунтову дорогу в гуано по якому повзеш з передачею 1 1:-) Сьогодні зустріли вже в кінці подорожі двох австралійських велотуристів і двох швейцарських.Австралійці ідуть з Турціі до Китаю.. В Ушгулі ввечері на вулиці холодно і вогко, що соплі у носі і ті замерзають:-) Собаки тут здоровезні, місцеві жителі напідпитку, і в кожному дворі по вежі. На цьому все піду штурхну Коса шоб не хропів :-)

ень 8.
Переізд з Ушгулі у напряму Лентехі. Середня швидкість 14 км макс. 57 км. Максимальна висота на перевалі 2602 м. Температура на перевалі 12 градусів. Спустилися до висоти 716 після перевалу. Загальна дистанція 80 км.
Перевал був ад і пекло в одному, через різкимй пійдом, грунти, броди, ще бо жандарм сааб розбудив о шостій ранку, а ще тому що вночі через стіну відбувалась якась грузинська драма з плачем сльозами і весь час хтось звав якогось Гогі, певно відомий персонаж в обмежених кругах. До перевалу ми виіхали десь в обід і кожний метр кріпатура давала про себе знати. Зустріли австралійських, австрійських,хорватських, киівських і навіть аргентинських туристів. Всю другу половину дня був спуск, що було б круто і офігенно, аби не ціла купа проколів і калюжі. Та незважаючи на те, що грязюка обліпила з ніг до голови,постійний спуск після семи днів підйому з висоти 2600 це щось неймовірне і незабутнє.
Наразі стали за два км від Лентехі, відмили говна з веліків і себе, поіли, прикрутили назад ноги і намагаємося доповзти до намету.
Ps сьогодні тім-том відбився від групи, його затягнули на якусь місцеву пьянку, пригостили вином і явствами, нащастя він не піддався спокусі остаточно, а може вирішив, що має недостатню кваліфікацію в алкоспринті і повернувся до нас істи мівіну ...

Далі

Aug. 11th, 2013 11:44 am
mandrivnik: (вовк)
Тім том :
як Одисей закинув якір в Ітаці, так ми залипли в Батумі. Райське місце, я вам скажу.. бескінечний пляж, практично безлюдний, пальми, ніяких заборів і платних шезлонгів, прикольні скульптури і найголовніше - велодоріжка вздовж всього берега!

Saab :Хачапури хачу.

Пока інші травляться в макі, я горю, все тіло пече.

Отже день 9
Это был день моей мечты со спусками моей мечты коих over 9000!!!!!! Після Лентехі були постійні спуски, і нарешті зявився асфальт, тобто нормальна європейського класу дорога що дозволяла розвивати нормальну швидкість, моя максимальна в цей день була 73 км. І це з баулом. За день ми подолали приблизно 80 км. І все було б нічого, але вкінці нас чекав останній сюрприз тобто підйом на якому % 6 %8 %10, %12 буквально слідували один за одним, і до того ж почалася така нормальна спека без жодного вітерця. Отак піднімаєшся собі і думаєш ну ось же ж він останній ривочок, а там значочок %10 , і ось знову ну наче ж все, а там %13. Коротше якось доповзли до кінця цієі Валгалли і знову почалися спуски. За даними нашоі розвідки, Ми взяли язика в одному з селищ, попереду мала бути печера <Прометей>. І дійсно на одному з поворотів ми таки побачили завітний знак. Коли ж через два км. Доіхали до мріі спелеолога, то виявилося, що там вихідний і це в понеділок. Штабом було прийнято соломонове рішення стати табором біля самоі печери і не зрушити з місця поки не побачимо ту головешку, що ніс людям непокірний бог. Це був лише початок нашого падіння, коли ми деградували до ночівлі на газонах і смітниках, але про це в наступних серіях.
mandrivnik: (вовк)
День10
Печера Прометея.
Місцевий житель, котрий вказав мені на неі дорогу і дійсно мав рацію, бо це підземне місто справді вражає. Розмір і оформлення перевершує все бачене мною в криму, це і розмір. Залів, ічудове освітлення і відома класична музика. В кінці печери 300 м.річка поякіц плаває човник. Вийшовши з прохолодноі печери в палючу спеку дня ми з великою неохотою поіхали далі до наступноі не менш відомоі печери під Кутаісі, біля села Самтредіа. Там ми мали побачити рештки динозаврів. Оскільки комплекс, а це саме комплекс з оглядового майданчику, печери і ще деяких туристичних принад знову ж таки находився на вершині гори, то була велика ймовірність, що хтось би побачив наші рештки на підйомі. Та якою ж неймовірно Бурхли вою була наша радість, коли випхавши наши бренні тіла нарешті нагору ми дізнались, що за дивним співпадінням обставим саме сьогодні вівторок, і саме сьогодні визідний. Згадавши клятих рептилій, котрі надумали врізати дуба так високо, ми вже думали спускатись вниз, та хлопці проявили впертість і оскільки моі перемовини з охоронцем. Не дали жодной результату, просто обійшли лісом його будку і принаймні потрапили на оглядовий майданчик. Він зроблений повністю зі скла і нависає над прірвою, та з нього видно Кутаісі і Парламент Грузіі, що схожий на космопорт. Дивлячись вниз з висоти зекономлених 6 ларі за вхід я з гордістю згадав, коли саме в заплакав єврей :-)
Отже після часткового провалу плану відвідин другоі печери ми подалися в Кутаісі, де на нас чекала чудова несподіванка.виявляється в цей день потягу на батумі вже не буде. А буде він лише наступного ранку. Постала дилема між 160 км своім ходом до моря, або потягом в ранці. І звісно ми вибрали.. Третій варіант, провели перемовини з водієм того самого форда транзіта, котрих в Грузіі тищі.. І домовились, що він відвезе нас наступного ранку, а ми тим часом стали табором за 10 км на околицях Кутаісі біля старовинного православного монастиря. Звісно він був відвіданий, афото зроблені і будуть засвічені пізніше. Про те ж, як ми зустріли місцевого жителя Автанділа, з котрим було винищено 10 і куплено ще 12 літрів вина, а також бринзи, молока і хліба наступного разу.
mandrivnik: (вовк)
Повернулися з Турціі, після ночі на безлюдному трикілометровому пляжі з набережною забігли в ту саму кафешку в Батумі і Сааб впевнено і нестримно поглинає місцеві страви
Сьогодні вночі зупинилися поруч французьких мандрівників на лігераді, котрі прямують в сторону Індіі, та про це докладніше трішки потім.

День 11
Батумі круче Маямі
Маленький екскурс в попередній день, коли ми прокотилися вулицями Кутаісі, де побачили чудові велодоріжки, театр, а також місцевого жителя на електровелосипеді Giant, котрий вказав нам дорогу до вокзалу з памятником царю Давиду Будівельнику.Після цього ми зупинилися за містом біля гірського монастиря зведеного тим самим Давидом Будівельником і де його мощі наразі спочивають. Взагалі монастир був центром освіти і культури в ранніх сторіччях,тут була і академія і бібліотека,та і взагалі святі отці мали дуже гарних вид з гори на місто і гірських хребет. Про все це dron, Kassandra, gremlin дізнались пройшовши під три км вгору від табору. В цей самий час інша частина коллективу налагоджувала стосутнки,так би мовити печінкою з місцевим жителем Автанділом і його сімєю. Проявивши стійкість і національну свідомість, та знищивши н-ну кількість літрів вина за процвітання обох народів перемовці досягли певних результатів і вранці нам доставили ще 12 літрів, молоко,хліб і сир. Слава відомій гостинності грузинів. Льоня навіть майже одружився.


Потім неочікувано наступив день 11. Прокинувшись майже до сходу сонця ми зібрали наші речі, погрузили велосипеди на дах маршрутки, бренньіе неопохмеленньіе тела в маршрутку і рушили до Батумі. За декілька годин ми вигрузились в Грузинській перлині у моря. Але ніщо не могло мене підготувати до побаченого. По-перше 12 кілометрова велодоріжка через всю набережну, по-друге купа цікавих речей котрі можна подивитись, це і паркова зона і музикальні фонтани, і дельфінарій і чортове колесо, декілька висотних будівель, численні велопрокати та купа скульптур. За словами місцевих жителів будівництво йде років десять і багато чогт ще в процесі, та і те що є вже чимало. Побудований величезний Шератон готель і ще декілька. Єдине що у нас не склалося з кемпінгом, тому ночували прямо в парку біля моря, цікавий хоч і незвичний досвід, трішки почувалися бродягами, але було классно. Ще знадаю музичний фонтан з тривимірним зображенням. Це було вражаюче дійство. Наразі все, бо сідає батарея.... Далі буде..

12

Aug. 11th, 2013 11:49 am
mandrivnik: (вовк)
День 12
Всю попередню ніч навколо патрулювала ціла купа поліцейських на двоколісних каталках, від чого було ще незручніше, якось навіть соромно, та здоровий пофігізм врешті взяв своє, туалет був поруч, а вода текла з якогось крана :-) Вранці нашвидкоруч позбиравши речі, ми рушили до лазурних берегів Турціі і чарівних лагун... Примітка: По дорозі бачили людей в манішках схожих на двірників, котрі ганяли корів з доріг, чого ніде в Грузіі ми більше не бачили. Приблизно до запланованого турецького міста Хопа було кілометрів 40.Кордон ми пройшли досить швидко, трішки затримались обмінюючи Ларі на Ліри. Грузинська митниця виглядає доволі футуристично, чого не скажер про турецьку, і взагалі після перетину кордону дорога і узбіччя стали схожі на смітник, що було разючим контрастом. Скажу чесно цей день став для мене частково розчаруванням, оскільки в цій частині Турціі ловити рішуче нічого, і день би можна було вважати згаяним, аби не декілька цікавих моментів. Це загалом стосувалося наших спостережень за місцевим битом і населенням. В місті Поті, яке я підозрюю є маленьким індустріальним містечком, навіть при наявності моря, життя кипить якось наче жвавіше ніж в Грузіі, і цьому враженню певно сприяють купа маленьких вулочок з такими ж маленькими магазинчиками. Населення або вештається, або грає в нарди,але таке враження, що посеред робочого дня, роботи ні у кого і нема:-) ще ми зіли по Донеру, це така турецька шаурма, але з дуже смачним мясом, до якого безкоштовно дають кефір,ака айран. В оформленні,заказу мені ласкаво допоміг азербайджанець, якого фортуна дивом занесла в те місто. Тут я для себе відкрив, що турки і азербайджанці спілкуються однією мовою! Вік живи, вік дивуйся.Після перекусу ми пошвендяли трохи по крамницях,нам затягнули до чайхани, ну тобто до чайноі лавки, ну тобто до кафе де лише чай. Чайвсімсподобався і на зворотньому шляху всі нагребли собі додому. Ще троє наших моджахедів поголилися у місцевого брадобрея. Були задоволені надзайно. Хоча я і боявся, що об дрона бритва зламається, та нащастя минулося.:-) На тому місцева екзотика для нас скінчилася. А як так уявляв, що накуплю повні клітчаті сумки турецьких товарів. І наш караван вирушив назад на пошуки сараю. Нажаль ні каравансарайів, ні просто сарайів на дорозі не було і стати на ніч просто було ніде. Ну що ж не завжди коту маслениця... Однак наша щаслива зірка, тобто весь молочних шлях був з нами і коли ми затарившись турецькими ніштяками і вже були на півдорозі до паркуув Батумі раптом побачили диво дивнеє. виявляється набережнаи батумі має бути продовжена, ще кілометри на три і ці самі три кілометри вже пвдготовлені і пальми насаджені і стовпи закопані і велодоріжки, тільки ця частина не поєднана з основною, бракує між ними моста з півкілометри. І ось цей шматочок майже готового раю ми і знашли раптово. Навіть припишу заслуги знаходження собі, все одно більше ніхто не пише:-) Так от на такому чудовому безлюдному пляжі біля чудовоі безлюдноі набережноі ми і зупинились,більше того знайшли пару французів, що подорожують до Індіі. Хлопець був на лігераді а дівчина на велосипеді. Ми з ними мило поспілкувалися, навіть від нашого стоьа іхньому підкинули пляшечку винця, з далеким розрахунком, що вони подивляться за нашими речами, коли ввечері прокотимося в Батумі. Але пляж був такий чудовий величезний і безлюдний, а море таке тепле прозоре і ласкаве, що мимоволі не змогли відмовити собі у насолоді трішки розслабитись, та побавитись у воді і помилувались заходом сонця у море... Потім повкладались у спальниках на пляжі І спали,як діти, ну крім тих, хто обгорів в Батумі на пляжі. Бідний Сааб нагадував Омара і не Хаяма, а того, котрогт щойно витягли з окропу і подали до столу. Алекс теж не пас задніх і випромінював всю палітру рожевих відтінків. Далі буде, а я поки закутаюсь в гамаку і спатиму...

ще

Aug. 11th, 2013 12:01 pm
mandrivnik: (вовк)
Ось останній запис. Нажальне булт рі часу ні натхнення дописати звіти за ще декілька днів впершу чеигу через повністю зіпсований настрій і обурення при відльоті. Ми черкали на літак більше 9 годин,після безсоннноі мокроі рочі. Нас в аеропорті майже не покормили за цей час, а апогеем всієі феєріі було те, що доброзичливі співробітники
Компаннія Візейр в особі пані супервайзера Шоні (нізабудім ніпрастім)зідрали з кожного по 690 грн за спортивне обладнання,незважаючи на будь всі наші протести і роздратування, погрожуючи не пуститинас на літак. Як поведінка представника компаніі відносно нас та і ситуація загалом заслуговує осудження. Окрім того споряджерня було виникуто з висоти трьох метрів при розгрузці і було частково пошкоджено. Ось такий мінорний акорд зіпсував трішки загальне враження, але ж має бут і янь чи інь, тому я ставлюся до цього філософськи, ну окрім того що надіслав промінь радості в карму пані Шоні, нехай ій ікнеться.


Останній запис:
Сьогодні мали вилетіти додому з кутаісі о 13-00 але нажаль літак затримався і виліт можливо буде о девятій вечора. З огляду на це ми не встигаємо на черкаський потяг додому і шукаємо варіанти як дістатись до Черкас по прильоту. Але є і добра новина, матиму трішки часу дописати звіти за попередні дні.
mandrivnik: (вовк)
tim-tom

Трохи про інцидент в аеропорту Копітнарі (Кутаїсі).

Приїхавши в аеропорт запакованими десь за годину до початку реєстрації, якраз грузилися пасажири в Донецьк, ранок був похмурим, накрапав дощ і десь гриміло-блимало, такий же день як і приліт.

Десь за 20 хвилин до початку реєстрації я від таксистів почув що літак буде спізнюватися, і звідки вони знають таку інформацію .
Коли вже реєстрація повинна бути в розпалі - повідомили що літак спізнюється на 6 годин!!!! через технічні проблеми /////

Чекати так чекати, добре що Кутаїсі рядом.
!!! В аеропорту Копітнарі, який працює з серпня 2012 року, немає ні кофематів, ні дьюті-фрі, ні кафешок !!!
Лише кулер з водою на вході та чистій зоні.

Десь о 20:30 по місцевому оголосили реєстрацію. Пройшли реєстрація без наслідків не всі. На питання чи в сумці велосипед - чітка відповідь: "Какой велосипед, слышиш, там гвино, хачапури, одежда, одеяло...", не такі ще допити робили.
Але, декого розкололи і на реєстрації почули бажану відповідь. Ясна справа заставили доплатити не лише двох осіб, а й всю групу.
В дискусію про багаж вели лише 2 особи.

Особливо пригнічує те, що мій багаж визначили як спортивний інвентар і вимагали додаткової виплати. На мої переконання що там колеса для інвалідної коляски для мого любимого діда, менеджер WizzAira в аеропорту Міранда Шоні, не вірила.
Після пошуку моєї сумки серед іншого багажу та огляду через сканер (фото немає) де чітко було видно колеса для інвалідної коляски та одяг і нічого іншого металічного та габаритного, менеджер WizzAira в аеропорту Міранда Шоні, почала не коректно, до своєї зайнятої посади, висловлюватися в мою сторону та звинувачуючи мене в махінаціях та в обмані авіакомпанії... Не слухаючи мої претензії та питання Вона швидко зникла...
Сука ще та.

------------------------
[11:12:26 | Змінено в 11:14:51] Tim-tom -: на спробу фотографувати було отримано безапеляційну заборону, з аргументами на зразок "госбєзапаснасть". Фотку видалив, але ж ми знаємо, що рукапісі нє гарят)) вдома відновив рекавером. На фотографіях зі сканера чітко видно, що велосипеди не є велосипеди, а купа металу, що потребує зборки, зазвичай спортивне спорядження в якості велосипеда, це зняте переднє колесо і розвернуте кермо, тобто з аеропорту можна їхати своїм ходом через 5 хв. Але ці аргументи не хвилювали затяту манагершу, їй треба було відпрацьовувати корпоративні настанови і показувати прикладом як нада нагібать бідних туристів. Отак і попали. Було би може не так прикро, якби не побачене нами розвантажування літака в Києві. Пара сумок виконала стрітову програму по дропам з висоти 3м, бо вантажнику було лінь обережно укласти сумки на конвеєр і він нічого кращого не придумав, як скинути крайні сумки з рівня дверей вантажного відсіку прямо на злітно-посадкову смугу.
--------------------------

На перевірці ручного багажу з нас витрясли всю "душу", це вам не "Жуляни" - де всім побарабану, а в "Копітнарі" витягли всі батарейки, ножичі, креми і навіть бутилочку з водою, а самих бородатих - ощупали з ніг до голови.

В Київ прилетіли о 22:52, швидко пройшли паспортний контроль та перевірку деяких сумок на сканері.
При цьому спізнилися на потяг на 4 години.

Profile

mandrivnik: (Default)
Maximus Cunctator

June 2017

S M T W T F S
    123
45678910
1112 1314151617
18192021222324
252627282930 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 05:05 pm
Powered by Dreamwidth Studios