mandrivnik: (вовк)
День 6
Нажаль з технічних причин не вдалося написати звіт у відповідний день, а саме через те, що пальці На руках не слухалися, а на ногах скоцюрбилися, та почнемо все по порядку. День почався як завжди з церемоніального заклеювання камер саабом,та в цей день не він був героєм дня, а Алекс котрого робота знайшла через телефон навіть на висоті в 2300 м. І він хекаючи і карабкаючись на гору пояснював підлеглому, як настроювати обладнання. Знову відступив від теми. Ранок у нас знову почався доволі нерано,бо було хмарно, та і в попередній день всі доволі непогано стоптали ноги. В цей день було заплановано сходження на озеро Корулді,Котре чогось замість заявлених 2100 і < ну десь кілометрів з 7> магічним чином опинилося на висоті в 2749 метрів, що збільшило загальний кілометраж за день до 24км. А шагомір взагалі показував космічні цифри в десятках тисяч. В цей день гору Ушба не було видно,через хмари. На верху падав сніг. Температура повітря на озерах 14 градусів С. І це все прикривало нечасими дощами. Отже йдемо ми йдемо, а за деревом дерево....а за схилом схил... І думається, а може кляте озеро вигадка, аби заманити довірливих туристів подалі в гори, а може написати додому прощальну смс? Та нарешті після ндцятого схилу ми нарешті вийшли до злощасноі зеленоі калюжі, котра була майже в зоні снігу. При цьому температура спустилася до осінньозимовоі. Двоє доброводьців на собі спробували теплоту води в озер, шокувавши своі організми і двох європейських туристів. Потім ми швиденько знищили хачапурі, що підривали мій моральний дух протягом всього підйому лише одним запахом. Швиденько пофотографувалися на фоні прапору і рушили вниз знімаючи по дорозі гірські квіти. Маю відмітити,що нам таки пощастило, бо хоч дощ і періщив періодично під час підйому, і всіх задовбало стягувати і натягати дощовики,але в другій фазі походу було доволі сонячно, що дозволило зробити гарні фото.Здавалося б на цьому і казочці кінець, а хто слухав молодець, але дорогою вниз у декого з нас сталося потьмарення і на одному з відрізків ми знайшли собі пригод на пяту точку звернувши не на ту тропу,котра через деякий час зникла зовсім лишивши нас на однині з хащами. Діти слухайтесь батьків і не робіть такого :-) Спускаючись диким лісом більшою частиною на всім відомій пятій точці лише Алекс не втрачав оптимізму і бачив міфічну тропу, він навіть знайшов слід, щоправда один:-) Нащастя тропа якимось невідомим чином зявилась хвилин через сорок пробирання хащами і все закінчилось добре, бо ми вже почали рахувати скільки нам лишилось сонячних годин і як ночуватимемо в лісі . В центрі ми зустрілися з основною частиною групм чий спуск був банальним і передбачуваним :-) ввечері до напівмертвого колективу завітали німецькі туристи. Було трохи випито, буржуям показали наші суворі Баули. Баул веломандрівка шокував інтелігентішок своіми расовими розмірами. Потім іли кавун, пили пиво,чачу, мінеральну воду з джерела, лазили через паркан, спілкувалися і врешті решт випхавши німців повирубалися спати.
mandrivnik: (вовк)
День четвертий. За день ми проіхали 62.5 км. Наразі ми на на висоті 1425м. Почали день з висоти 670м. Набір висот 2700м. Протягом шляху максимальна висота була 1480 м. Максимальна швидкість 65 км. Середня швидкість в дорозі 14. Км на год. Протягом всього шляху були суцільні підйоми і нащастя спуски. Але краса і неймовірні пейзажі справді зачаровували. Було багато водоспадів, сніжні вершини, звивисті серпантини,підвісні містки, шумлячі потоки і декілька сіл з вежами. На вечір зупинилися в Селищі Местіа 1.5 км від центра по правому березі річки Местіа Чала. Порівнямо з доволі бідними навколишніми сілами в цьому зроблена спроба зробити туристичну інфраструктуру, тобто є і хостел і інформ бюро. А найцікавіший вигляд має поліцейська дільниця справді щось футуристичне. Ми зустріли двох велосипедистів з похилого віку з Чехіі, котрі любязно підказали де є кемпінг. В кемпінгу завдяки розвинутим лінгвістичним і комунікаційним здібностям та природному шарму довелося домовитись зупинитись в будинку зі всіма зручностями лише за 25 грн. На добу. На наступний день запланований піший вихід до льодовика Чаладі. Завтра ми побачимо вершину Чатіні 4370 метрів і власне льодовик. Info: До вершини Чатіні ще за радянських часів було прокладено більше 15 альпійських маршрутів вищоі пятоі та шостоі категоріі.

Сьогодні було закуплено 8.8 літрів вина, лишилось нічого, чекаєм ранку....

Окремо хочеться згадати епопею сааб vs камера котра не зупинялося ні на день, і здається ще й не вечір. Маю віддати належне Сергію треба від незворушно наче сфінкс сприймає всі удари долі і з фатальним виразом обличчя продовжує латати злощасні камери по пять разів на день. Щоправда оце ввечері прийняв ндцать літрів на грудь і пє за Меджибіса, добрий вечір і првлкосрчшде...

Спостереження трьох днів: Грузія краіна фордів транзит з чорними капотами..

День 5 Ну почну з головного, все добре, всі живі здорові. Одинадцята вечора за вікном рохкають поросята, Сааб клеіть латки на непокірну камеру. Сьогодні нажаль не справдилися сподівання наших товаришів і ранок декому з них видався довгим і томним. Сааб на заклики прокидатись показував кудись на йух і не вимовив ні слова поки не промочив горло. Тім том також кляв невідомих ворогів котрі невтомно підливали і підливали йому в чарчину. З горем пополам виповзли з хати, еееем тобто з кемпінгу приблизно одинадцятоі і вирушили до льодовика Челладі. Сьогодні довжина пішого треку склала 22.7 км. Що трішки більше заявлених Саабом ™та десь 6 км в одну сторону™, Пройшли ми всю дистанцію за 6 годин, рухались 4,45 год мінімальна висота 1414м. макс 1862м. Всього зроблено 24620 кроків:-) Хоч день і почався пізно, півшляху періщив дощ і поки дійшли цокотіли зубами, хлюпало в кросівках, і шморгали носом, однак, маю сказати все було не марно, оскільки, біля майже самого льодовика вийшло сонце і ми мали можливість зробити чудові світлини. Витягли прапора і мали хвилинку національноі гордості. Потім біля величезного валуна зробили привал, попили молока з хлібом і не забули пригостити собаку, котра прибилась на початку дня і йшла з нами весь цей неблизький шлях. Потім пішли назад, ну як пішли, я летів вниз немов ошпарений, бо з відеокамери на початку маршруту випала флешка і оскільки погода налагодилась, то купа народу пішла цією дорогою. Нащастя я не марно котився кубарем з гори, і таки встиг знайти флешку поки місцеві корови не наклали на неі зверху кізяків. Шкода, що не встиг помилуватися лісом, що насправді варто зробити. Ліс казковий і я дійсно вірю, що найкращі серіі Володаря Перснів треба знімати саме в Грузіі. Потім спускалися до кемпінгу, фотографували квіти і збирали полуниці. Поки я все це пишу Сааб знайшов одну дірку і встиг заклеіти ще чотири, від чого моя повага зросла мінімум вчетверо... Отже по прибуттю до табору пішли в місто до магазину, розжилися провізією до борщу, а ми з саабом зустріли трьох німецьких велотуристів, котрі педалювали на раритетній техніці десь аж з Турціі. Зайшли до інформаційного центру, але єдина баришня, що там так колоритно горлала на когось потелефону, що ми хлопці не з лякливих, але не витримали таких децибелів і вирішили прийти пізніше. Зайшли пізніше, і вийшли звідти ще швидше... Купили магнітики і пішли до табору. Ввечері був борщ і на сусідньому городі було знайдено джерело з нарзаном. Осьо попив мінералки з городу і на цьому закінчуватиму писанину, а хто читав красавчік, побачимось у наступних серіях. PS всі сплять і лиш только маалеькая маааленькая птичка решила взлететь к самому солнцу.... Лиш тихий шурхіт наждачки об камеру був чутний тийоі грузинськоі ночі..... PS 2 а ще ж будуть і фото.
mandrivnik: (вовк)
С самого утра погода не заладилась, ещё ночью пошёл дождь и наши сборы затянулись до часу дня. Тем не менее километраж составил 52 км и до Местии осталось 60 км. Максимальная скорость 54.6 время в пути с остановками 6 часов. Время в пути 3часа 25 минут.Максимальная точка 742 м. Минимальная 240 Набор высоты 1210 м. По дороге дороге встретили израильских туристов которые угостили кофе и конфетами чем и спасли от сильного голода. Приглашали к себе в гости, мы обещали подумать. Поужинали-пообедали в 5 часов в одном из сел. Все доесть не смогли потому забрали часть хачапури с собой. Как хачапури так и солянка были довольно острые. По дороге увидели очень много ульев и даже разжились медом акации. Вечером встали в доме на ночлег ну вернее нашли пару домов без окон и поставили внутри палатки, так как стало немного капать. Совершили омовение в горной реке звуки которого наверно слышали половина Грузии. Вообще за день довольно сильно промокли, потому развесили все сушить. Вообще красота окружающих красот не поддается описанию настолько все впечатляет. Множество мостов и мостиков, а также десятки тоннелей, извилистая дорога за каждым поворот которой открывается новый вид. Ещё совсем забыл написать про водогранилище и гигантскую дамбу которая его запирает. Автобус у не подножия казался игрушкой.

Трішки слів і вражень від учасників експедиціі.
День 4
Сергій.
Тепло, дуже тепло нас зустрічає сванетія! Краєвиди перехоплюють дихання! Весь час нас супроводжує звук гірського потоку. Сонце, небо хмари, засніжені вершини гір, завтра озеро Корульді, далі більше! З любов'ю з Грузіі

Олександр. Дуже цікаво було спостерігати за льодовиками велич яких нагадує про неосяжність гір. Дуже контрасно льодові вершини виглядають на фоні лісистих гір низини. Подорож вздовж гір це незабутнє враження про могутність і велич природи.

Олексій. 4 день у Грузіі' нема такого місця де б не було водоспаду чи
Джерела. Кращого місця я не бачив', зараз знаходжусь у Місті, привітне місце с добрим вином і дуже привітним народом як і у всій Грузіі. Дуже сподіваюся що завтра я прокинуся без головного болю від ціеіі гостинності:)
mandrivnik: (вовк)
Коли ми були в Грузіі, то я писав кожен день з планшета декілька слів на велофорум про наші враження. Вирішив поділитися і тут.
Всем привет, сегодня вторая ночевка и решил черкнуть пару слов с планшета перед сном. В данный момент все наши ожидания превышены, как в плане гостеприимности, так и в плане дорог. В пути нас всё время сопровождают несколько патрулей полиции, причём один экипаж стережет даже ночью. Вчера вечером участковый принёс нам чачи, чем рисковал сорвать наш поход ввиду национальной любви к горячительный напиткам и халяве в частности. Но, к счастью грузины более спиртостойкий народ чем мы и потому коллектив после утренней фрустрации, а в простонародии бодунчика, решил повременить с возлияниями. Тот же участковый который проявил гостеприимство , а также всю ночь гонял коней от наших палаток, чтобы они истошно не ржали код самым ухом, так вот он принёс нам хачапури утром чем и начал второй не менее чудесный день.

Так вот во второй день мы одолели приблизительно около 65 пяти км можно было и больше,но дало знать о себе братание с зелёным змием, да и ещё скупили продукты,подключили связь,заехали в дворец, припеклись на солнце, повели шашлыков и солянки, побратались с половиной встречных словообильных жителей етсетера... Жители проявляют всеобщее радушие и гостеприимство, что очень радует, расправляются плечи, начинает вырастать корона, но в случае с автомобилистами это даже слегка назойливо так как каждый встречный и поперечный видя чудиков в шлемах и с фотиками все непременно считается своим долгом бибикнуть,а мы улыбаемся и машем, машем и улыбаемся. Сегодня также имели радость попробовать персик с дерева, он хоть и зеленоват,Но вполне сьедобен. Вообще растительность весьма разнообразна: здесь и инжир и мандарины, алыча и хурьма, сливы и абрикосы, персики и барбарис. Все это многие из нас имели честь впервые лицезреть растущими на деревьях, вот уж и в самом деле дети урбанизации. Начато уж я повидал всяких фруктов, а и то были два которых никогда до того не видел, одно из них дерево, с плодами вроде маленьких сливок сине фиолетового цвета размером с алычу, а второе дерево с похожими, но желтыми плодами.Ещё коровы здесь маленькие, но много гадят на отличные дороги. Дороги настолько хороши,что не побоюсь слова прекрасны:-) и спокойно можно было ехать на шосейнике или гибридике, правда может быть ещё все впереди. Короче ехали мы, а вернее плавно котились, а велика і зелена робила свою чорну гнітючу справу :-)
Еще пару моментов пока не впал в сон: в городе Зугдини , который мы проезжали сегодня, везде весели грузинские и украинские флаги, видимо скоро буде конференция или что-то в этом роде, а ещё по дороге на машине догнал наш посол или консул дядько з Житомира узнал нас по флагу гордо реющему на лениной Рок-Машине и дал свой телефон для контактов если вдруг надо будет помощь :-). Ещё по дороге встретился дед, который узнал нас по флагу и прокричал вслед. "Дякую, що прийихали, я люблю українців", - так і сказав нашою мовою.
Ну и последнее. На вторую ночь мы стали у живописной горной реки возле села Жвари повели супчик сваренный дроном, совершили омовение, и лицезрели борьбу Сааб vs велокамера, которая ни на минуту не заканчивалась на протяжении двух дней и завершилась победой последней. Закат застал Серегу в позе мыслителя окунающего непокорный кусок резины в холодные воды горной реки, и как в глазах Горлума в его глазах светилось упорство и воля к победе ...
mandrivnik: (вовк)
TIM_4802

Будучи розташоване на висоті 2200 м над рівнем моря, село Ушгулі вважається найбільшим високогірним постійним поселенням в Європі, після села Куруш (2560 м над рівнем моря)[2]. Знаходиться на південному схилі Шхари, однією з найвищих гір Великого Кавказу, у верхів'ях річки Інгурі.
У Ушгулі проживає близько 70 сімей (до 200 осіб), є школа. 6 місяців на рік околиці покриті снігом і дорога до районного центру Местіа часто буває перерізана.
Архітектурний ансамбль Ушгулі є цінним архітектурно-історичним пам'ятником, багато в чому завдяки якому Верхня Сванетія була внесена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У селі збереглися традиційні сванські будинки-вежі. На пагорбі поруч з селом Жібіані знаходиться церква Богоматері ( сванською мовою Ламарія), побудована в XI столітті.
mandrivnik: (вовк)
Наступивши на педалі....

?Маєш м*яч фігач, маєш вел лосяч)?

Отже як і обіцяно спробую написани маленький звітик з поїздки, а також трішки прокоментую наявні фото.

Згідно моїх даних, а не слабкої памяті,  поїздка планувалася ще з листопада і потроху бажаючих потоптати колесами Південну Пальміру долучалося все більше. Це з одного боку добре, бо гуртом легше і батька бити, а з іншого теж добре, бо як половина групи десь розгубиться по дорозі, то можна познайомитися з цікавими людьми і поспитати у них дорогу, якшо шо (ось як наші дівчата, котрі навіть пробивали собі колеса по три рази, аби поспілкуватися з гостинними одеськими велолюбителями). Квитки були закуплені дня всіх ще огогого коли( дякую Дрон), тому майже всі їхали в потязі разом, окрім другой (чи першої) групи, що поїхала на "7 кілометр власним транспортом у кількості трьох автомобілів і восьми осіб")). Пропустимо момент, коли ми почали вантажитися, купа народу у велосипедках, що відкручує колеса на пероні зараз мало коло здивує, та і півпотягу вже було забито байкерами всіх мастей. Коли ми вже нарешті повкладали наші велопазли на третій полиці і жували бутерброди раптом наступила ніч, тобто викмнули світло. Нажаль виспатися не вдалося, оскільки на другій полці була така собі міні-баня, тільки віничка не вистачало.   Потім  так само раптово, о 4.45 наступив ранок у вигляді кондуктора, він ходив і горлав по вагону, аби всі прокидалися...
Біля шостої машини вся різномастна купа народу почала виповзати з потягу, перетворивши весь перон на найбільшу веломайстерню з тих, що я коли-небудь бачив. Позкручували і ми наші ровери і вирушили в сторону таємничої бази Люсдорф. ...Долго ли коротко ли... скоріше довго, і манівцями ми нарешті дісталися до бази, швидко залишили речі і рушили до старту. Зроблю відступ і скажу, що наш кілометраж в цей день склав приблизно 145 км. бо база була доволі далеко від старту, однак на щастя поруч з фінішем, бо деяких наших учасників, ще трохи і довелося б штовхати. Так от, ми поїхали до старту,  поблукали по місту зигзагами, потім зробили висновки, що не всі велосипедисти за якими ми їдемо можуть теж їхати на старт)) На старті ж була вже сила силенна народу і наша перша група. Пару слів про колег. На старті були байки усіх видів і моделей, усіх цінових категорій і мати таких самих господарів. Хіппі їхали поруч з спортсменами, і лігеради разом з кастом байками. Хоча звісно ж найбільша категорія з огляду на українські дороги їхала на гірських велосипедах. Було декілька батьків, що везли дітей в причепах. Загалом пірдуха) справжнього велосипедиста. Організація загалом, як для двох тисяч людей була непогана. Це і колеги мотоциклісти, що допомагали контролювати авторух на перехрестях і чаї, кави та оркестр з кашею на КП.   Отже, ми нарешті рушили,  важко було втриматися в групі, перші кілометрів так з 15 ми намагалися триматися разом, та потім Іра з Сергієм (вибачте якщо помилився маю погану память на імені) почали трішки не встигати. (хоча забігаючи наперед скажу зробили справжній подвиг проїхавши всю дистанцію у своєму темпі) Потім дівчата не витримали зустрічного  зустрічного вітру і теж трішки знизили швидкість. Леонід включив пяту і його ми побачили аж на  фініші. До першого КП ми з Саабом і Олегом доїхали втрьох, там обєдналися з іншими і так колективно їхали вже всю дистанцію доволі збитою групою. Нажаль я був не в найкращій формі, через погоду не вийшло викататись, пару раз прихопили судоми, і під кінець не дуже виходило витримувати темп заданий Дроном марафоном)). Взагалі це дуже прикольно їхати протягом багатьох годин, обганяти велосипедистів і кінця краю їм не видно), тільки вже біля третього КП на дорозі стало менше людей. У нашої групи протягом всієї покатухи нащастя майже не було неприємних моментів, ну хіба я два рази через руль вилетів, бо мене підрізали і наїхали позаду, та загалом трішки асфальтної хвороби ще нікому не завадило. А камрад Олег певно передивившись тріалу, на одному з швидкісних поворотів зробив оберт на 180 і зробив заднє колесо схожим на той бублик, що давали на КП2. Вибравши найкремезніших бійців ми пострибали по колесу і це був наш польовий ремонт. Нажаль поки стрибали, нас нагнала купа народу, та головне всі живі і здорові поїхали далі. На четвертому КП поїли смачнющої каші( я думаю нам навіть гума з покришки була б смачна в цей час) і послухавши живу музику, покотили до фінішу. На цьому відрізку було багатенько підйомів вкінці, і Максима підрізав якийсь чорт на газелі, та ми доїхали пофотографувалися і рушили на ночівлю.  З різницею в годину одна між одною підїхали прекрасна половина нашої групи. У Насті було три проколи. Власне один, але харківські велосипедисти що допомагали, спочатку не витягнули колючку, а з другого разу ті ж самі не заклеїли латку нормальну. Ну з горем пополам з третього разу якось відремонтували і Настя таки змогла порадувати нас грою на фортепіано ввечері. Останні, доїхали справжні бійці, Сергій з Ірою, оскільки їх велосипеди були трішки заважка для такої дистанції та ще й з зимовою гумою. Повечеряли всі разом, випили чаю, а хто і до чаю ще щось і позасинали як діти (І лише я тичком з ноутом дивився як дві черкаські команди грали в Автоквест в тій же Одесі)))
Маю зауважити наступний день був зовсім не такий теплий і про шорти і футболку довелося забути, закуталися повністю і цокотіли зубами.Проїхали трасою здоровя, помацали море разом з Полтавчанами. Потім  вирішили поїхати до катакомб, але потім ще раз подивившись на карту здоровий глузд переміг втомлені ноги. Трішки  покружляли по центру Одеси, біля Дюка РІшелье був якийсь концерт під егідою Рінгоналов, пообідали  в одному "местяке" на базарі, що я запамятав з минулого візиту.  Фінальний проїзд по Дерибасівській, парк Шевченка і рушили на вокзал чекати потяга. І нарешті втомлені і задоволені собою запхалися в потяг!.
Фініта ля комедія.

Ну а хто дочитав писанину, тому фото)
http://gremlinishe.io.ua/album606160
mandrivnik: (вовк)
Веломарафон в Одесі проводиться вже не перший рік, але ми ніколи ще організовано не виїжджали на нього. Цього разу ми купили квитки заздалегідь підозрюючи, що буде певний ажіотаж і тому були всі в одному вагоні великою гамірливою компанією. Разом нас було 24 душі з Черкас,  а всього в марафоні приймало участь близько двох тисяч учасників з усієї України.  Дуже весело було їхати в поїзді забитому велосипедами і їх власниками (велосипедисти всіх країн обєднуйтеся)). Нажаль не було часу і можливості набрати форму, тому ми намагалися їхати в середньому темпі і отримувати задоволення від чудової одеської погоди, а також від не менш чудової компанії. Більшість хлопців я знаю вже давно і всі просто як рідні, але ті що були з нами цього разу теж не менш молодці і доволі компанійські. Хоч по першому фото цього і не скажеш(але ж 100 за спиною)) )))
Великі фото Черкащан )
mandrivnik: (Default)
Джерело: Кавказ
Але, певно, іншим разом
mandrivnik: (Default)
Почему мы все-таки и несмотря ни на что должны идти вперед? -- разглагольствовал Изя, рассеянно поглаживая ближайшую по атласному колену. А потому, что позади у нас -- либо смерть, либо скука, которая тоже есть смерть. Неужели тебе мало этого простого рассуждения? Ведь мы же первые, понимаешь ты это? Ведь ни один человек еще не прошел этого мира из конца в конец: от джунглей и болот -- до самого нуля... А может быть, вообще вся эта затея только для того и затеяна, чтобы нашелся такой человек?.. Чтобы прошел он от и до?.. Зачем? -- угрюмо спрашивал Андрей. Откуда я знаю -- зачем? -- возмущался Изя. А зачем строится храм? Ясно, что храм -- это единственная видимая цель, а зачем -- это некорректный вопрос. У человека должна быть цель, он без цели не умеет, на то ему и разум дан. Если цели у него нет, он ее придумывает... Вот и ты придумал, сказал Андрей, непременно тебе нужно пройти от и до. Подумаешь -- цель!.. Я ее не придумывал, сказал Изя, она у меня одна-единственная. Мне выбирать не из чего. Либо цель, либо бесцельность -- вот как у нас с тобой дела обстоят... А чего же ты мне голову забиваешь своим храмом, сказал Андрей, храм-то твой здесь при чем?.. Очень даже при чем, с удовольствием, словно только того и ждал, парировал Изя, храм, дорогой ты мой Андрюшечка, это не только вечные книги, не только вечная музыка. Этак у нас получится, что храм начали строить только после Гуттенберга или, как вас учили, после Ивана Федорова. Нет, голубчик, храм строится еще и из поступков. Если угодно, храм поступками цементируется, держится ими, стоит на них. С поступков все началось. Сначала поступок, потом -- легенда, а уже только потом -- все остальное. Натурально, имеется в виду поступок необыкновенный, не лезущий в рамки, необъяснимый, если угодно. Вот ведь с чего храм-то начинался -- с нетривиального поступка!.. С героического, короче говоря, заметил Андрей, презрительно усмехаясь. Ну, пусть так, пусть с героического, снисходительно согласился Изя. То есть ты у нас получаешься герой, сказал Андрей, в герои, значит, рвешься. Синдбад-Мореход и могучий Улисс... А ты дурачок, сказал Изя. Ласково сказал, без всякого намерения оскорбить. Уверяю тебя, дружок, что Улисс не рвался в герои. Он просто был героем -- натура у него была такая, не мог он иначе. Ты вот не можешь говно есть -- тошнит, а ему тошно было сидеть царьком в занюханной своей Итаке. Я ведь вижу, ты меня жалеешь -- маньяк, мол, психованный... Вижу, вижу. А тебе жалеть меня не надо. Тебе завидовать мне надо. Потому что я знаю совершенно точно: что храм строится, что ничего серьезного, кроме этого, в истории не происходит, что в жизни у меня только одна задача -- храм этот оберегать и богатства его приумножать. Я, конечно, не Гомер и не Пушкин -- кирпич в стену мне не заложить. Но я -- Кацман! И храм этот -- во мне, а значит, и я -- часть храма, значит, с моим осознанием себя храм увеличился еще на одну человеческую душу. И это уже прекрасно. Пусть я даже ни крошки не вложу в стену... Хотя я, конечно, постараюсь вложить, уж будь уверен. Это будет наверняка очень маленькая крупинка, хуже того -- крупинка эта со временем, может быть, просто отвалится, не пригодится для храма, но в любом случае я знаю: храм во мне был и был крепок и мною тоже... Ничего я этого не понимаю, сказал Андрей. Путано излагаешь. Религия какая-то: храм, дух... Ну еще бы, сказал Изя, раз это не бутылка водки и не полуторный матрас, значит, это обязательно религия. Что ты ерепенишься? Ты же сам мне все уши прогундел, что потерял вот почву под ногами, что висишь в безвоздушном пространстве... Правильно, висишь. Так и должно было с тобой случиться. Со всяким мало-мальски мыслящим человеком это в конце концов, случается... Так вот я и даю тебе почву. Самую твердую, какая только может быть. Хочешь -- становись обеими ногами, не хочешь -- иди к херам! Но уж тогда не гунди!..
mandrivnik: (Default)
Раз за много времени написал отчет по игре, и чтобы он не затерялся в форуме перепощу к себе в журнал http://ch.qeng.org/view_scenario.php?gid=405
http://ch.qeng.org/stat.php?gid=405
Итак, отчет по игре команды Солярис (ака Симпсоны)
высеченный на скрижалях «декодера» моею скромною рукой


Начну сначала, начало началось вначале и ничего там не было. Далее многабукав и краткий пересказ предыдущих стапицоот серий блаблаблаблабабалбала….. и тут Лиля говорит, - «собирайся народ, кто на квест идет» Мы, конечно, такие собрались,разобрались, приехали, уехали, доехали…..
Вернее уехал я, в Крым на неделе, по своим меркантильным делам, ну и покататься, заодно, немного посмотреть на город славы русс(ссс)кой Севастополь. И еду я значит на своем железном коне… смеркалось….. а километр так уже 86, язык прилип в небу, как назло еще у товарища колесо пробилось, до места, где палаточку ставить еще шуршать и шуршать. И тут как апофеоз данной феерии звонит Кептен Джек (ака Лилия) и начинает рассказывать про апокалипсис, конце света, поезда сходящие с рельс, матерей бросающих детей, цунами, смерти и смертоубийства. Мне то и так апокалипсис практически уже настал, потому что сел навигатор, а я стою на задворках города-героя, клею латки и вспоминаю Одарыча, а завтра домой как-то уехать…. Вобщем, дабы не впадать в графоманию,( да и нет у меня бодуна как у Ваньчика), упущу как мы с горем пополам доехали до Симферополя(так как билеты надо заранее брать, ага) потом заклеили скотчем железных коней и допедалировали с Шевченково до дома ( Илья Апельсин фа-фа). И все бы хорошо, да звонят мне на следующий день и говорят –«эй птичка полетели в Сагуновку, там много вкусной еды». Ну надо же на квест деньги зарабатывать, пришлось поехать, а вот назад добираться пришлось долго нудно, и по навигатору. Вобсчем бягу бягу, с ноутом за спиной чтобы успеть на автобус, который ходить чуть чаще чем раз в сто лет, обгорел, устал, весь такой «надо родину спасать, на игру успеть!» Добегаю, доезжаю, доползаю на старт и шо??? А опять, то есть снова, то есть как всегда, я стою на старте с Бусом и жду «Симпсонов» (ей-бо название хорошее было)). Ну скажу в оправдание, мы в основном всегда все берем и не забываем.

Отже, присказка была, теперь приступим непосредственно к игре. Не могу похвалиться памятью на все моменты и детали это не ко мне, да и КЦ многие задания решало самостоятельно, потому вспомню что вспомниться, а ребята уже пусть дополнят.

Игра началась, по старой доброй традиции без задержек и опаздунов, потому что их подождали(с кем не бывает впрочем). И изюминкой как по мне было отсутствие фоновых знаний команд по теме, чем Бучер видимо хотел как-то уравнять новичков( хотя Ваньчик видимо со старта подобрал недокуренный косячок автора), да и маршрута по игре не было, что тоже по идее автора, видимо, должно было разнообразить игру. Неординарности и нестандартные моменты, как по мне всегда вносят разнообразие и оживление. Нельзя не вспомнить показательное выступление «Мясника» на брифинге(катастрофически нехватало броневичка и толпы красноармейцев) перед люмпенами и теми в массе своей… (ну вы в курсе). Команды надо признать с энтузиазмама (не путать с миазмами) восприняли пламенную речь вождя, шото себе покумекали, хмыкнули и повыкидывали распечатанный «луркмор» . Отдельным словом стоит отметить команды приехавшие на старт, я честно был впечатлен мужеством и героизьмом команд, в частности коллектива выступавшего на запорожце для инвалидов, также отмечу присутствие команды в составе одного человечища за рулем Авео, ну и конечно фа-фа Пройдысвитам, которые проявив сообразительность, при отсутствии инвертора взяли аж три ноута(ну шоб наверняка доиграть).
Вконце концов все запыжевались по машинам, мажоры понадевали рации, включили ноуты-шмоуты, айпады-айпеды, жипиесы, включили громкую связь, свистелки и перделки и дружную толпой поехали искать вчорашній день на улице Лесной. И лишь бобер был хитер да знай тихо похихикивал над статистикой. 

2 Город номер 1(Порту)
В данном задании мы не пасли задних, Света быстренько разложила гифки, чуток зависли на Торонто, потом кто-то тоже быстро слепил Порту из букв и мы врываемся!!!! 
3. Город 3 УФА
Мы все оценили художественные потуги Вани, и до подсказки у нас не было ни одного шурупа, а лишь болт, что к игре впрочем не относится. Вот именно с этого момента три болта стали символом кармы нашей команды ….. разгадав после подскази мы включил ррррокету, чтобы значит по привычке ворваться на первых заданиях и…… свернули не в тот поворот. Лиля почему-то решила, что налево ходить некрасиво, а навигатор наглое брехло и ведет нас путями неверных и мужей. (Да да я еще напишу как я ворвался).
4 Зад. Клеверный мост
Дальше что-то побегали, покричали друг другу в отключенные рации, собрали подсказки вспомнили грамоту, как-то сложили, отыграли пару мест и по сути заняли почетное третье место…

5, Город4 Акабан
Онлайновые задроты в количестве 4 штук быстренько сложили кабанюру пока он у меня еще в телефоне грузился, потом пока ехали долго думали какой-там перекресток к кому будет ближайший, сняли погнали к музею, подкатили, аж под него я пробежался раскорячился и сфоткал код под ящиком, отправил Игорю, пустьт думаю КЦ ворвется, оно не врывается и потом я уже слегка проголодавшись вспомнил, что «сало-сила, спорт- могила» К нашей радости прошло.

6, Город005 Ньюкасл
Поняли, поехали, сняли

7, Игра
Приехали, вернее немного проехали, но вернулись. Ответ поняли сразу про твикс поняли сразу, даже по городки ничего и не крутили, но у меня задумался телефон и пока команда совместными усилиями вбивала код я взял палку копалку и фигачил по порезанньым швабрам в виде городков, впрочем к счастью наступающих на пятки Украинок так ни один и не сбил( 

8, Город 006 Розы Люксимбург.
Ну конечно про Розу и Принца вспомнили сразу, но вот одноклассники и одноклассницы сбили с толку, мы давай шуршать всяких двудольных, и пока дошли до епохи древнего палеолита, Андрюха чуть не пропустил поворот, а Веронику озарило и она вспомнила про Астру.

9, По городу Ралийка
*Неспашная ралиечка по городу и все подсказки у нас в руках.Ехидна и утконос* как сказал Ваньчик была и у нас, но почему-то когда мы ее только начинали они уже заканчивали ее. Тут у нас возникли небольшие трудности с ориентированием, но впринципе терпимо.

10, Город 007 Гданск или площадь Победы(как оказалось)
Мы жумаем, все думают, но у кого-то АП раньше. Уже собрались ехать в холму славы, после гугления, шумных перебранок и драк и мордобоя все-таки решили что у самолета больше артефактов которые можно обмалевать. А заодно узнали что у нас есть такая площадь.
Вскрыв конверт до приезда долго думали на кой нам две гривны и может они таки символизируют церковь возле холма славы, но не найдя похожих названий в городе отложили на время. Уже потом собрав подсказки при помощи УФ из СНК успешно раскрыли тему Собаки барабаки. Я еще что-то возмущался, что новичкам сия тема с фонарем будет непонятно и вообще какого…

11, Город 008 Караганда
То, что это Байконур, я помнится, озвучил еще секунде на пятой, потому что потому сразу поняли, что рядом каспийское и Аральское море, интуиция да и к экватору близко. Но потом как-то подтупили и пока гуглили страну Карагандень забылось, в итоге Украинцы опасно приблизились, но потом быренько поехали на старт, фафакнули Бучеру и дальше…

12, Город 009 Акапулько
У всех были только ассоциации про негров которые заполонили, ну и Вероничка тихо пела как и Ваньчик про девченок ( но я то слышал)). В итоге Дарк тряхнул стариной., вспомнил любимую певицу и ввел ответ

13, Город 010 Орлеан 
И снова все сразу поняли на первых же секундах, я точно помнил про орлеанскую деву, ака Жанну Дарковку (причем до Орлика еще до подсказки вспомнил), но как то затупили с вводом ее имени, почему то думали про город. Правда про императора никогда не слышал

14, Город 011 Новый Орлеан
Крутили вертели, я всем что-то про ураганы, циклоны говорил(про затопленных негров и блюзе), потом наш дипломированный филолог вспомнил про Катерину, которая еще тот ураган была и мы поехали к будке.

15, Город 012 Нагасаки
Вместе с городо Ссаками прошли мимо меня.

16, Город 013 Иерусалим
Сидел и феспалм себе делал. Я то знаю и про лобное место и про все, только про черепки не знал….
Поискали чуток кладбище,но вобщем доехали

17, Город 014 Мелитополь
Быстро кукушно

18, Тупо доезд 
Тупо и доехали к клубу, причем там еще Людены были и они потом тупо и уехали

19, Олимпийка
Беганье по Крымам все-таки не пропало зря и мы относительно других команд неплохо справились, да и ренжерович не плоховал. Только я опять с какого-то подоконника навернулся, вернее не долетел до него. І шльопнувся як кізяк чайки об лисину и снова бахнул свой многострадальньій телефон…

Поисе логических, потому мы еще вконце два кода доискивали, но впринципе справились довольно неплохо, а то что на уровне народу не было , то могли и коды сразу в КУ диктовать.

20, Город 015 Ворошилов 
Тоже пока дочитал, то мы уже куда-то ехали. А там нагнали всяких читеров, Только вот у нас проблемы с поребриками, а так же с поисками на них)))

21, Поиск 
Неплохо но могли и быстрей) Щас поехидничаю: что будет если три девочки ищут один код??)) гегеге
Но в их оправдание скажу, что коды были похожи, потому видимо думали что уже нашли. Но в итоге мы все равно на этом поиске резвее всех.

22, Город Киото
Все решили туда ехать, бо что-то про церковь говорилось, я сказав, шо то все фігня, що я верю в логичность Бучера і Менделеев там і боком не стояв, не тільки раком. А потім кажуть біжи шукай код. Ну ладно думаю побіжу, але ж його там все одно нема. И тут карма с предьідущего поиска напала сзади на меня! Я отбивался, но код не нашел, а він там падлюка був!. Да да, здесь я лохонулся, а женская логика в количестве трех штук не подвела!

23, Город Осака
Раллийка Что-то катались собирали, залез к какой то куст у столба и всю пыль с него собрал. Вобщем опять задротнули и собрали Осаку из глаголицы, или глаголицу из Осаки.
Вот прочитал сценарий и узнал что Нанива это Осака. Оно оно че О_о

24, Поиск На Ниве
Вроде ворвались, неплохо снимали в КЦ передавали, но почему-то с места не сдвинулись, а как уезжали еще и украинцы приехали. Вобщем скотный двор еще тот, то есть не тот ну вы понели.

25, Город 018 Антатанариву
Здесь мой моск отключился после беготни совсем и я даже после подсказки не понял, что надо делать, потому доверился Онлайнерам и они сложили нужное. Но мы, ладно я, чуток сбил команду и мы поехали на Мадагаскар, так как во второй серии в мультике бежали уже именно с него.


Далее словами Ваньчика 
26.Президенты
Пробежались,сняли,ввели,несложно.

27, Город 019 Улан-Батор
Что обидно сразу же как с Байконуром знал ответ, и даже вводил, но кто знал что ТЭМУДЖИН, не мой телефон точно( в этом задании Украинцы чуть не ворвались.

Ответы : темучин, темуччин, темуджин, тэмуужин, тэмуджин, борджигин, есугеевич
[23:02:19] gremlin: тамучжин gremlin: темучжин gremlin: батыр [22:59:02] gremlin: чингизхан [22:58:43] gremlin: батый


28, Город 020 Дым бухта, говорят Рейкьявик
Вспомнили авиакатастрофы, извержения и название ацкого вулкана. Вобщем флешбек в прошлое 

29, Город 021 Киев
Два Кия нами упорно(рото) рассмативался как Киото и потому университеты мы там и искали, только что еще иероглифами не вбивали)) Даже и не помню кого озарило что Киев таки, а потом уже докрутить дело техники…
В Итоге налососили и еще как (.

30, Город 022 Вена 
Чиж Эрогенная зона усе ясно) Как то вроде недолго делали, я герб не успел и увидеть
Коды(1):
№1, : джугашвили, задовбало 
Доставило)))

31, Город 023 Амстердам 
Красные фонари знают все, а дальше дело техники , Теперь буду знать что у них на флаге три большие Х!


32, Город 024 Минск
Фотка Бацьки, что-то там про метро (Львовское)) 
Уставшим тут уже был я. Где-то что-то сняли . 
И да, а что такое НЕМИГА?

33, Поиск 
И вот он вот он врывос Андрюхи!!!! Он бойко и энергично бегал по ступенькам, посчитал все стрелочки , осознал в ответе себя и….. не знал как пишеться Стелс гегеге А вы говорите орфография и чаты портят правописание))


34, Город 025 Керчь
Дарк был скор, я хоть сейчас прочитал задание 
Все равно молчи. Введите название города.


35, Город 026 Черкассы
На игре все участники нашей команды отметились) Тупнули каждый по-своему, а на этом сообща.
Вобщем что-то там считали звонили , передавали,пересчитывали . Строили-строили и наконец построили!

36, Город 027 Ыспарта 
Даже зная тему игры оно нам аж ни разу не помогло, задумка конечно классная, але ми тупенькі і пришлось исходить из того что есть. Нашли списочек городов на ЬІ, там бьіло с партой и покатили на шашель.


Наконец-то я дописал! Поздравляю и себя и вас с этим, а так же с финишем, врывосом, насосом. Спасибо организаторам за игру, жратву. Юре за совместную социальную акцию , «Україна протии пива і курва», Веронике за ее шашлык отданный в мою пользу, Солярисам за годы совместных насосов) ну и да спасибо маме за то, что она забрала ключ и я ее будил!)

Все, теперь на отдых! Да пребудут с вами выходные!

ЗЫ, Тема собаки и задовбала раскрыта
ЗЫ2 Мене вже задовбало! 
Page generated Sep. 25th, 2017 05:03 pm
Powered by Dreamwidth Studios