Грузія день 6
Aug. 11th, 2013 11:40 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
mandrivnikДень 6
Нажаль з технічних причин не вдалося написати звіт у відповідний день, а саме через те, що пальці На руках не слухалися, а на ногах скоцюрбилися, та почнемо все по порядку. День почався як завжди з церемоніального заклеювання камер саабом,та в цей день не він був героєм дня, а Алекс котрого робота знайшла через телефон навіть на висоті в 2300 м. І він хекаючи і карабкаючись на гору пояснював підлеглому, як настроювати обладнання. Знову відступив від теми. Ранок у нас знову почався доволі нерано,бо було хмарно, та і в попередній день всі доволі непогано стоптали ноги. В цей день було заплановано сходження на озеро Корулді,Котре чогось замість заявлених 2100 і < ну десь кілометрів з 7> магічним чином опинилося на висоті в 2749 метрів, що збільшило загальний кілометраж за день до 24км. А шагомір взагалі показував космічні цифри в десятках тисяч. В цей день гору Ушба не було видно,через хмари. На верху падав сніг. Температура повітря на озерах 14 градусів С. І це все прикривало нечасими дощами. Отже йдемо ми йдемо, а за деревом дерево....а за схилом схил... І думається, а може кляте озеро вигадка, аби заманити довірливих туристів подалі в гори, а може написати додому прощальну смс? Та нарешті після ндцятого схилу ми нарешті вийшли до злощасноі зеленоі калюжі, котра була майже в зоні снігу. При цьому температура спустилася до осінньозимовоі. Двоє доброводьців на собі спробували теплоту води в озер, шокувавши своі організми і двох європейських туристів. Потім ми швиденько знищили хачапурі, що підривали мій моральний дух протягом всього підйому лише одним запахом. Швиденько пофотографувалися на фоні прапору і рушили вниз знімаючи по дорозі гірські квіти. Маю відмітити,що нам таки пощастило, бо хоч дощ і періщив періодично під час підйому, і всіх задовбало стягувати і натягати дощовики,але в другій фазі походу було доволі сонячно, що дозволило зробити гарні фото.Здавалося б на цьому і казочці кінець, а хто слухав молодець, але дорогою вниз у декого з нас сталося потьмарення і на одному з відрізків ми знайшли собі пригод на пяту точку звернувши не на ту тропу,котра через деякий час зникла зовсім лишивши нас на однині з хащами. Діти слухайтесь батьків і не робіть такого :-) Спускаючись диким лісом більшою частиною на всім відомій пятій точці лише Алекс не втрачав оптимізму і бачив міфічну тропу, він навіть знайшов слід, щоправда один:-) Нащастя тропа якимось невідомим чином зявилась хвилин через сорок пробирання хащами і все закінчилось добре, бо ми вже почали рахувати скільки нам лишилось сонячних годин і як ночуватимемо в лісі . В центрі ми зустрілися з основною частиною групм чий спуск був банальним і передбачуваним :-) ввечері до напівмертвого колективу завітали німецькі туристи. Було трохи випито, буржуям показали наші суворі Баули. Баул веломандрівка шокував інтелігентішок своіми расовими розмірами. Потім іли кавун, пили пиво,чачу, мінеральну воду з джерела, лазили через паркан, спілкувалися і врешті решт випхавши німців повирубалися спати.
Нажаль з технічних причин не вдалося написати звіт у відповідний день, а саме через те, що пальці На руках не слухалися, а на ногах скоцюрбилися, та почнемо все по порядку. День почався як завжди з церемоніального заклеювання камер саабом,та в цей день не він був героєм дня, а Алекс котрого робота знайшла через телефон навіть на висоті в 2300 м. І він хекаючи і карабкаючись на гору пояснював підлеглому, як настроювати обладнання. Знову відступив від теми. Ранок у нас знову почався доволі нерано,бо було хмарно, та і в попередній день всі доволі непогано стоптали ноги. В цей день було заплановано сходження на озеро Корулді,Котре чогось замість заявлених 2100 і < ну десь кілометрів з 7> магічним чином опинилося на висоті в 2749 метрів, що збільшило загальний кілометраж за день до 24км. А шагомір взагалі показував космічні цифри в десятках тисяч. В цей день гору Ушба не було видно,через хмари. На верху падав сніг. Температура повітря на озерах 14 градусів С. І це все прикривало нечасими дощами. Отже йдемо ми йдемо, а за деревом дерево....а за схилом схил... І думається, а може кляте озеро вигадка, аби заманити довірливих туристів подалі в гори, а може написати додому прощальну смс? Та нарешті після ндцятого схилу ми нарешті вийшли до злощасноі зеленоі калюжі, котра була майже в зоні снігу. При цьому температура спустилася до осінньозимовоі. Двоє доброводьців на собі спробували теплоту води в озер, шокувавши своі організми і двох європейських туристів. Потім ми швиденько знищили хачапурі, що підривали мій моральний дух протягом всього підйому лише одним запахом. Швиденько пофотографувалися на фоні прапору і рушили вниз знімаючи по дорозі гірські квіти. Маю відмітити,що нам таки пощастило, бо хоч дощ і періщив періодично під час підйому, і всіх задовбало стягувати і натягати дощовики,але в другій фазі походу було доволі сонячно, що дозволило зробити гарні фото.Здавалося б на цьому і казочці кінець, а хто слухав молодець, але дорогою вниз у декого з нас сталося потьмарення і на одному з відрізків ми знайшли собі пригод на пяту точку звернувши не на ту тропу,котра через деякий час зникла зовсім лишивши нас на однині з хащами. Діти слухайтесь батьків і не робіть такого :-) Спускаючись диким лісом більшою частиною на всім відомій пятій точці лише Алекс не втрачав оптимізму і бачив міфічну тропу, він навіть знайшов слід, щоправда один:-) Нащастя тропа якимось невідомим чином зявилась хвилин через сорок пробирання хащами і все закінчилось добре, бо ми вже почали рахувати скільки нам лишилось сонячних годин і як ночуватимемо в лісі . В центрі ми зустрілися з основною частиною групм чий спуск був банальним і передбачуваним :-) ввечері до напівмертвого колективу завітали німецькі туристи. Було трохи випито, буржуям показали наші суворі Баули. Баул веломандрівка шокував інтелігентішок своіми расовими розмірами. Потім іли кавун, пили пиво,чачу, мінеральну воду з джерела, лазили через паркан, спілкувалися і врешті решт випхавши німців повирубалися спати.
