Складаю спогади докупи.

Вирішив зробити маленький запис в якості розминки перед початком роботи, а також для того, аби не забувати своє життя, як веселе кіно, яке раз подивився і нічого для себе не взяв.

Почну з найяскравіший подій,що найглибше засіли в памяті. Я не так вже часто куди і їжджу, тому найбільше запамятовується те, що вириває тебе з повсякчасного одноманітного існування. Саме цим на початку року була поїздка до Пилипця для катання на лижах. Компанія була чудова, а це разом з хорошою погодою залишило приємні спогади і купу фотографій. Нажаль,були в цьому році і чорні сторінки. Нас полишив дідусь. Я вірю він зараз в кращому світі, і отримав справжню винагороду за своє своє довге сповнене праці життя. Його життя було повним, його діти стали гідними сильними людьми і він залишив по собі лише світлі спогади. Я можу ще довго розповідати про Олександа Харламповича як звали його всі, або діда Шуру, як ми його звали в сімї, та краще для цього колись зроблю окремий запис. Натомість, поки хочу згадати маленький похід, який відбувся на початку червня. Власне моєю давньою мрією було сплавитись на плотах по гірській річці, але оскільки однодумців не знайшлося, до довелося трішки змінити плани і піти в похід хребтом Чорногора, до складу якого входять г,Петром, Говерла, Бербенеску і Піп Іван. У складі групи були дуже різні люди з різних частин України і Росії, і нас з Черкас троє. У всіх була різна підготовка, тому темп, як на мене був не дуже високий, проте ми мали час милуватися краєвидами, насолоджуватися спілкуванням і морально відпочивати. На память залишилися ігри біля багаття, розповіді різних людей про себе, фото з оленятком що пастухи дали потримати в руках, а ще прогулянки по Францківську, Тернополю. Забув сказати про німців, яких ми зустріли на говерлі. Троє веселих чоловяг, що швендяють світом. Наступною подією, що запамяталася була вереснева поїздка до Закарпаття, а саме до Сваляви. Там я провів з сімєю два сонячні тижні. Я планував, більше поїздити, але сімейний лікар наказала не рипатись і сьорбати амаральну воду. Тому зробив лише один виїзд до мальовничого озера Синевир. А весь інший час насолоджувався теплою погодою, ожиною, прогулянками довколишніми горами та фізичними вправами. Не буду вдаватися в подробиці про те, як мої понакупляти всякий речей, що ми насилу влізли до потягу, але то вже інша історія.

Ще хочу згадати маленький Ausflug, до Корсунь-Шевченківського парку. Я безсоромно напросився в компанію до one_dreamw але сподіваюся не дуже переобтяжував своєю присутністю. Дуже їм дякую за компанію, пікнік на природі і взагалі за гарно проведений день. Парк справді заворожуючий, особливо, восени. Навіть не знаю, чого я про нього ніколи не чув раніше. Це було те цікаве що відбувалося зі мною за останній рік. Але ні, не все. Ще в червні я їздив на фестиваль "Країна мрій" і побував на локальному фестивалі "Трипільські Зорі". На "Країні мрій" надзвичайно сподобалось, можливо, тому що я вперше був на подібному заході, можливо тому, що я взагалі любитель всього подібного. Навіть вперше одяг ту вишиванку, що її купив в магазині в Тернополі. Крім цих заходів мушу ще згадати численні автоквестівські ігри, а особливу одну з ігор формата Q "Terra Incognita", що зайняла годин пятнадцять, проходила в Каневі і на околицях і дала позитивний заряд на цілий місяць. Також вперше моя команда організувала власну гру формада QD "Згадати все". Не все пройшло. як планувалося, але кожний мав можливість втілити свої творчі ідеї. Аби не забути згадаю ще захід "Велодень", фестиваль " І в камені живе душа" та "Древляндія", які теж відбувалися в Черкассах. Останні два добре висвітлені уhaidamac. PS Сергій я памятаю про книжку і пиво ))).
Поки все. Дещо я залишив за кадром, але то вже іншим разом.