А я на морі. Буду. Післязавтра.

В понеділок їду на море, днів на пять, в бухту Ласпі. Чесно кажучи, опирався, як міг, бо хлопці в цей самий час зібралися покататися на велах в Карпатах. Для мене веломатрас завжди більш пріоритетний, бо зрештою завжди краще кудись рухатись і шось нове бачити (у звичайних людей від такої покатушки ноги довго гудітимуть)) ніж просто підшкварювати пузяку на пляжі. До того ж просто ненавиджу їхати в спеку в плацкарті на другій полиці. Але не зміг відмовити розбишакам "Авантюристам"і ще декому), вони вже вкотре гомінкою, веселою ватагою їдуть саме в Ласті і кличуть з собою. Мої друзі, це просто нестримний потік розваг і відчайдушності і це мабуть те, що тримає нас разом. Єдине, що вирішив трохи повикаблучуватись і доїхати від Севастополя на велосипеді, і ночувати в своєму наметі(економія должна бьіть економной).

Василь Жданкін Одкровення

Мій брат на горі крем'яній стоїть
В місяця взяв лице
Розчісує кучері в щиру ніч
Синім тонким гребінцем
Я крикнув з потоку:
"Братку, не час -
почався відстріл овець"
Оглянувся брат,
Схитнувсь як свіча
І випустив гребінець.

http://www.ex.ua/view/508798