Головне ніколи не виходити з себе, не втрачати внутрішню рівновагу. Якщо це сталося, то ти програв, програв бій, суперечку, будь що. Ситуації, коли мене виводили з себе можна перерахувати по пальцях. І я не маю наувазі, що я бив комусь пику, матюкався,чи горлав наче несповна розуму. Просто іноді твої устої, те в що ти віриш розшатується причому це грубо і примітивно, що просто хочеться дати в пику, бо розумієш, що по іншому тебе не зрозуміють. І це не тролізм, просто важко говорити з людиною, котра тебе розуміє лише, коли ти її морально давиш і весь час показуєщ, яке воно нікчемне і мізерне. А мовчатимеш і тебе просто поливатимуть гівном і будеш наче в помиях. Зазвичай, я не звертаю на таке уваги, таке діти проходять ще в школі і з цього виростають досить швидко, але якщо це день за днем, то терпіння закінчується і доводиться вдягати іншу маску, котру я зняв давно і не люблю вдягати.